Ласкаво просимо, трон наразі вільний
17
лютого 2019 О 5:43
280
У Цзетянь. Фенікс і Дракон

Навколо постаті цієї жінки існує безліч легенд, й історики люблять повторювати, що переважна більшість із них — правда. Вона була наложницею, монахинею, дружиною і вдовою імператора, регенткою та імператрицею. Багато століть тому її проголосили дочкою Будди, а сучасники назвали її першою феміністкою. Її життя загалом, і особливо, шлях від непомітної жінки в імператорському гаремі до правительки Піднебесної, знайшли відображення в літературі та кінематографі, хоча достеменно невідомо навіть, як саме вона виглядала. Чи була вона такою красивою, як про неї писали давні китайські поети? Чи мала настільки ж гострий розум і блискучу тактику? Чи була настільки ж хтива, честолюбна, жорстока, безсердечна? Розібратися складно, але ми спробуємо. Ласкаво просимо в сьоме століття. Познайомтеся з лютневою героїнею рубрики “Календар видатних жінок” — першою і єдиною дійсною імператрицею Китаю У Цзетянь.

17-го лютого 624-го року у місті Лічжоу (нині Ґуан’юань провінції Сичуань) в родині заможного лісоторговця народилася дівчинка, якій дали ім’я У Чжао. Мати її походила зі знатної сім’ї Ян, наближеної до імператорського двору, тож маленьку У оточували розкіш і прислуга. Вона дістала чудову домашню освіту, багато читала, вміла музикувати, вільно висловлювалася щодо економіки, політики й державного устрою, і це ще навіть не маючи повних тринадцяти років.

У підлітковому віці У Чжао мусила попрощатися з батьками і вирушити до імператорського палацу. Вона була удостоєна честі стати молодшою наложницею імператора Тай-цзуна. Така пошана звісно пішла на користь батькові У, але сама дівчина одержала досить примарний шанс на щастя: гарем імператора являв собою величезну систему з ієрархією узаконених коханок і рабинь. Незабаром У отримала титул “цайжень” — обдарованої наложниці, що ніяким чином не стосувався мистецтва зваблення, а вказував на те, що дівчина може виконувати секретарську роботу і продовжувати почату вдома освіту. В гаремі її називали У Мей, що означало "красуня У", а, вітм, про її красу судити з портретів, що дійшли до нас, досить важко.

Достеменно невідомо, чи мала У хоч одне інтимне побачення з імператором, факти свідчать про те, що або Тай-цзун взагалі не помічав молоду наложницю, або вона не справила на нього належного враження. До двадцяти п’яти років У прожила в імператрському гаремі, ніяким чином не вдовольнивши власних амбіцій, а 649-го року сталося непоправне — Тай-цзун помер. Імператорський трон успадкував його син Лі, названий за імператорства Ґао-цзуном. За законом, наложниці його батька мали залишити імператорський двір і стати монахинями буддистського монастиря. Звісно, серед них була й У, але то був зовсім не кінець її історії. На загальний подив, у монастирі жінку почав відвідувати молодий імператор. Виявилося, Ґао-цзун багато спілкувався з мудрою і вродливою У ще за життя батька, а нині сумував без її товариства. Розрадити його не могли, ані дружина, ані асортимент коханок у новосформованому гаремі, тож, зрештою, Ґао-цзун вчинив нечуване — забрав У з монастиря до палацу. Двір сприйняв таке рішення з обуренням. Тодішні звичаї забороняли імператору-сину залишати собі наложниць батька — це прирівнювалося до інцесту. Та хто міг завадити волі Ґао-цзуна?

Імовірний портрет У Цзетянь

У повернулася в імператорьский гарем, але більше не збирался сидіти склавши руки. Вона улещувала, розважала і всіляко тримала на собі увагу молодого імператора, поступово отримавши статус “жаої” — наложниці другого рангу. Головна наложниця гарему — Сяо, не скидалася на суперницю для У, але дружина імператора — Ван, усе ще мала набагато більше влади. Підкупом, хитрощами та інтригами У сформувала довкола себе товариство союзників, готових підтримати її в палаці. Та головною зброєю жінки була її вагітність: дитина під серцем цілком могла стати спадкоємцем імператорського трону. Однак у призначений строк У народила дівчинку. Невідомо, чи померла крихітка від природних причин, чи У була настільки підступна і розчарована появою на світ не хлопчика, що підлашутвала смерть дитини, обвинувативши імператорську дружину. Або, можливо, Ван дійсно опустилася до дітовбивства з ревнощів та у боротьбі за збереження свого статусу. Так чи інак, немовля померло, а підозра лягла саме на дружину імператора. 655-го року Ван була відсторонена від палацового двору, а У офіційно посіла її місце.

Якщо титул імператора символізував знак Дракона, то імператрицю позначали Феніксом. У цілком відчула на собі відродження з попелу, пройшовши шлях від непотрібної наложниці до наділеної владою імператорської дружини. Минуло п’ять років і в оточенні Ґао-цзуна не залишилося жодної людини, неприхильної до авторитету його дружини. Домоглася У цього зовсім не блискучою харизмою, а, переважно, наклепами, обвинуваченнями, офіційними стратами і таємними убивствами. Її найбільшим тріумфом стала розправа над дядьком Ґао-цзуна і його кланом. Імператор мав бути вдячний У, адже родич мав власні перетензії на трон. І Ґао-цзун був удячний: за турботу дружини про нього, за її мудрі поради в управлінні державою, за чотирьох синів і доньку, яких вона йому народила.

Найвідоміший портрет імператриці У Цзетянь

Звісно, У була не просто коханою жінкою, порадницею і матір’ю. Останні двадцять років правління чоловіка вона, фактично, перебрала правління Піднебесною на себе. Вона регулювала податки, вела війни, розширюючи території імперії чи підсилюючи її вплив на сусідніх територіях. Надаючи перевагу буддизму над всіма іншими релігіями, У зміцнила дипломатичні стосуки з Індією, опікувалася зведенням буддистських монастирів, перекладом і поширенням священних текстів. Поступово дружина імператора перевторилася на головну покровительку буддизму в Китаї, і духовні лідери й монахи віддячували їй беззастережною відданістю.

674-го року У була удостоєна титулу Тянь-хоу (Небесної імператриці), що прирівнював її владу до чоловікової. Ця статусність важила для У дуже багато. Вона обурювалася приниженню жіночої ролі, як такої, і всіляко намагалася виправити перекіс у традиційному патріархальному устрої. За її наказом був створений інститут для вивчення і документування біографій видатних жінок Китаю. Саме У приписують введення палацової моди на таку інтимність як куннілінґус, що являв собою не просто елемент еротичної розваги, а символічне звеличення жінки.

683-го року імператор Ґао-цзун помер, його місце на троні зайняв старший син Чжун-цзун. Одного місяця У вистачило, аби зрозуміти, що син має надто виражені власні амбіції, ще й дослухається не до неї, а до своєї дружини. Такий стан речей імператорську вдову не влаштовував. Вона надто високо цінувала те, чого досягла, тож за її вказівками й “на користь Піднебесній” Чжун-цзун був відсторонений від правління та відісланий з дружиною у далеку провінцію.

Його місце зайняв другий син імператора — Жуй-цзун, однак У залишила за собою титул регентки і приймала всі рішення щодо правління державою одноосібно. Та якщо у палаці вона мала абсолютний авторитет, поза ним стан речей із імператорською владою не задовільняв багатьох аристократів. Періодично у провінціях спалахували заколоти і повстання, які, хоч і з боєм, У вдавалося пригнічувати. На сьогодні відомо, що у боротьбі за владу У знищила дванадцять гілок імператорського роду, більшість представників яких були страчені або змушені вчинити самогубство.

Жінка мала підтримку й офіційної імператорської армії, і лояльних правителів та чиновників у провінціях, і буддистського духівництва, яке далеко не завжди скидалося на мирну силу. Взяти хоча б фаворита У — монаха Хуаї, який розправлявся з ворогами правительки спочатку за допомогою банди головорізів, а тоді очоливши власну армію, з якою виступив проти тюркютів Східного Туджу.

690-го року терпець У урвався. Вона відсторонила від влади й другого сина. Бідолаха Жуй-цзун нічим не завинив, просто його мати прагнула абсолютної влади, прагнула бути Драконом, а не Феніксом, і знайшла для цього законний спосіб. Вдячні за її опіку, буддистські монахи оприлюднили священні тексти, в яких У поставала донькою Будди, правоможною наслідувачкою династії Тан. Саме тоді жінка проголосила початок нової династії Чжоу, прийняла ім’я У Цзетянь й офіційний імператорський титул “хуанді”, увійшовши в історію Китаю, як перша і єдина жінка-імператор.

Заволодівши троном, У Цзетянь у першу чергу віддячила буддистським монахам, піднявши державний статус їхньої релігії над даосизмом. Почалося масове зведення буддистських монастирів і храмів, а старші монахи отримали аристократичні титули і землю у володіння.

З одного боку, правління У Цзетянь відзначають, як вельми мудре і дбайливе. Саме імператриця запровадила іспити для охочих вступити на державну службу, тож освічені молоді люди, навіть не зі знатних родин, отримали доступ до чиновницьких посад. У Цзетянь опікувалася розвитком науки і мистецтвами, вітала при дворі художників і поетів. Вона ж затвердила низку законів, що регулювали військову повинність і сплату землеробських податків, які дали поштовх для розквіту сільського господарства.

Проте була й інша сторона медалі імператорства цієї жінки: створення таємної поліції, численні репресії, сліпа довіра наклепам фаворитів, що часом призводили до абсурдних трагедій, як то страта рідної невістки У Цзетянь за обвинувачення у чаклунстві. Наприкінці 7-го століття імператриця навіть потрапила під вплив кількох містиків і шарлатанів, серед яких, наприклад, була жінка, яка стверджувала, що вона є інкарнацією Будди, або чоловік, який переконав У Цзетянь у своїй святості і що йому півтисячі років. Утім, щойно імператриця викривала брехунів чи просто втомлювалася від них, то розправлялася з ними жорстоко і без вагань.

Статуя Будди Майтреї у печерах Брами Драконів. Вважається, що образом для неї слугувала саме У Цзетянь

У Цзетянь старіла. Їй важко далася війна на тібетському кордоні, ще й лідери її таємної поліції плели власні інтриги, намагаючись зжити зі світу нащадків імператриці під виглядом зрадників. Жінка не могла визначити, хто творить проти неї змову: її ласе до влади оточення чи відсторонені від престолу діти? Щойно здоров’я імператриці погіршувалася довкола, мов стерв’ятники, зліталися претенденти перейняти владу. Зрештою, палацовий переворот вдалося здійснити саме прибічникам старшого сина У Цзетянь. Чжун-цзун знову був проголошений імператором, як і двадцять три роки тому, тільки цього разу завадити йому матір уже не мала ніякої змоги. Вона залишила імператорський двір із почестями, хоч і під вартою, зберігши навіть титул імператриці, звісно, з обмовкою про регенство. Останні місяці життя У Цзетянь минули в заміському палаці Шан’ян. Її син-імператор відновив династію Тан і ніяким чином не видавав своєї образи на матір. Коли її не стало 16-го грудня 705-го року, Чжун-цзун попіклувався, аби поховання у Цяньлінському мавзолеї було урочистим і достойним імператриці Піднебесної.

Кажуть, перед смертю жінка встигла покаятися у своїх гріхах та злочинах якомусь духовному наставнику, хоча й не шкодувала про обраний шлях Фенікса і Дракона. Вона вважала, що судити її мають не сучасники, а нащадки, саме тому на могилі У Цзетянь немає ані хвали, ані осуду.

Олександра Орлова
Автор:
Олександра Орлова
comments powered by HyperComments