Ласкаво просимо, трон наразі вільний
25
липня 2014 О 3:03
74
Текля Потоцька: "В дитинстві я уявляла себе художницею"

Текля Потоцька - художниця, котра полюбила малюнки ще з пелюшок! Ще тоді, маленькою, вона відчула магію малюнка, й відтоді не випускає з рук олівця. І звісно ж, де, як не у Львові, мешкатиме дівчина з таким іменем, з такою величезною любов’ю до всього прекрасного. Тож знайомтеся ближче, Текля Потоцька! Першому українодівочому сайту гарного настрою "Каралєвна" вона розповідає про своє художнє захоплення, таїнство малювання, цікаві проекти і потаємні мрії.

Теклю, як давно малюєш?

  • Як тільки проявився хапальний рефлекс /усміхається/. Батьки розповідають, як я примушувала їх малювати, поки сама не навчилась. Сиділа і спостерігала за процесом,
    як за мультиком. Кажуть, що працювали в дві зміни, тато приходив з роботи і я
    отримувала нового мультиплікатора. Пам’ятаю те відчуття,  коли не відриваєш очей від кінчика олівця,
    бачиш як твориться лінія, а з неї квітка, метелик. Магія. Батьки, до речі, не
    схильні до такої творчості.

Твоя рука одразу потягнулася до олівця? Свідомо
захотілося вибрати чорно-білий формат виконання малюнку?

  • Підсвідомо. Пізніше зрозуміла чому. Все на
    відчуття. Наприклад, ілюстрації до віршів. Ти висловлюєшся рядками, відходиш
    від буденності, розповідаєш про те, що відчуваєш на глибшому рівні, не звичним,
    іншим способом. Так само і в малюнку – кольори б відволікали від суті.

Попри монохромність, твої малюнки дуже різнобарвні
в плані емоцій і наповнення – вони теплі, позитивні і містять якийсь
казково-містичний елемент. Звідки приходять до тебе образи? Бо, скажімо,
Сальвадор Далі спав, бачив сни, а потім прокидався і малював. А в тебе як?


  • А це образ. Він такий, який він є. Мені
    часто здається, що існує єдиний варіант, потрібно просто показати його. Основне
    – зосередитись на відчуттях. Мої найвдаліші твори малювались з моєю участю, але
    я не керувала процесом. Все народжувалось швидко і супроводжувалось моїм же
    здивуванням. Можливо, це і є те відчуття-підказка, що займаєшся своїм,
    застосовуєш себе за призначенням.


Зараз малюнки в статусі хобі? А який у тебе
основний рід занять?


  • Наразі мій основний рід занять
    архітектура. Але ж немає чітких меж. Не можу записувати малюнки в статус хобі,
    бо вони теж приносять фінанси крім задоволення.

Чи плануєш ти активно малювати далі й виводити свою
творчість на новий рівень?

  • В дитинстві уявляла себе художницею, і от
    тепер воно матеріалізується. Я навіть планую стати відомою. ))) (майже жарт).
    Сьогодні захоплена процесом ілюстрування. Цікавий тим, що ділиться на 2 етапи:
    перший - психоаналіз твору, визначення найяскравішої емоції, загострення уваги
    на деталях; другий безпосередньо втілення образу. Тут важливо
    чітко передати атмосферу і характер. Моя робота 
    - пропустити через себе самого автора, показати малюнком саме те, що він
    передає словами. Така взаємодія з
    внутрішнім світом іншої людини розвиває, примушує пережити нові відчуття. Коли
    мені вдалось висловити автора, тоді я отримую повну сатисфакцію.  Дуже цікавий і вдячний процес. Надалі хочеться
    спробувати себе і в дитячій ілюстрації.

Знаю, ти ілюструвала поетичну дівочу збірку
«Мережані коралі». Розкажеш, як працювалося над цим проектом?


  • Це був мій перший досвід ілюстрування. Малювала
    для учасниць літературно-мистецької інтернет-спільноти «ТиЖДень». Для однієї
    ілюстрації отримала твори 9-ох абсолютно різних авторів. Єдине, що твердо
    в’язало вірші між собою, це оригінальний ланцюговий спосіб написання поезії
    -   останній рядок вірша був першим
    наступного. А от настрої і тематика перемикались з вірша у вірш. Спочатку важко
    було зібрати в один образ такий жмут емоцій. Але загалом робота нагадувала
    медитацію. Перечитавши всі вірші розділу варто було просто посидіти в тиші - основний настрій сам проявлявся. Залишалось
    тільки виділити деталі. В результаті ви перед
    прочитанням розділу знайомитесь з його головними героями та «забарвленням».
    Таких ілюстрацій мені було потрібно народити 9 
    до 9-ти розділів, а потім об’єднати їх в обкладинці. Назва кожного
    розділу пов’язана з елементом етнічних українських коралів. І це також зображено в ілюстрації. Загалом автори, а потім і я, не були закриті в одній
    тематиці, не було рамок. Досить вільний проект. Мені пощастило з таким гарним
    стартом.

На презентації збірки "Мережані коралі"


Чи є ще якісь цікаві проекти, куди тебе запрошують,
в яких ти береш участь?


  • Наразі продовжую співпрацю з авторами
    збірки «Мережані коралі» в їхніх особистих проектах. А також «ТиЖДень» вже
    придумали щось нове і цікаве. От підходимо до роботи над наступним дітищем.

Чи мрієш про власну виставку? Як би назвала її? Які
б картини там представляла? 

  • Мрію. Воно ще не викристалізувалось.
    Навіть і близько не уявляю тематики і назви. Одне знаю - виставка відбудеться
    тоді, коли буду певна, що вона принесе користь глядачам. Має бути сенс.

Ти щаслива? Що для тебе щастя?

  • Щастя – стан. Щаслива – коли цей стан тривалий і надовго не зникає. Якщо
    грубо, то щастя – це коли задоволені всі потреби. Найчастіша моя потреба  - в естетиці. Задовольняю її музикою,
    усамітненням, ну і Львовом – тут її за кожним рогом.

Твій улюблений художник, хто він? І чому?

  • Немає улюбленого. В мене надто часто
    змінюються смаки. Зараз подобається Анрі Матісс. Він яскраво висловлювався.
    Його роботи зовсім не в моєму стилі, я б так різко не передала характер.  Тим і цікавий.


Що читаєш? Чи є кілька улюблених книг, які допомагають
перенестися у світ фантазій?


  • Мені взагалі дуже важко наважитись на
    книгу. Маю бути впевнена, шо річ або якісна, або світоглядна. Повинно бути те,
    що розвине мене. А для розваги маю інші методи. Так, переважно, художня література
    не приносить мені сатисфакції. Читаю те, що має інформативну складову. З
    художнього останнє перечитане – «Маленький принц».

Улюблена цитата, якою керуєшся у житті?

  • «Все вчасно» - така теорія мені чудово
    пасує, з моєю любов’ю запізнюватись (жарт, з великою долею правди). Керуюсь
    інтуїцією і досвідом. А ще пригадалось, в контексті розмови – греки, після
    смерті людини говорили про те, чи була в неї пристрасть. Важливо знайти свою
    пристрасть, або звільнити для неї шлях, і довіритись відчуттям. І якщо говорити про призначення, то думаю це те,
    що тобі вдається без зусиль, те, що ти зразу вмієш, чого не потрібно досягати
    муками. Все просто. Тим я теж керуюсь /усміхається/.


Продовжи, будь ласка, жартівливе речення: Я –
Каралєвна, тому що
...

  • Я – Каралєвна, тому що… послідовна! /сміється/

Що побажаєш нашим Читачкам?

  • Пристрасті, краси і віри в себе. Бо віра в
    себе дозволить піти за пристрастю, пристрасть народить красу, а краса врятує
    світ!

Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" бажає Теклі крилатого натхнення, яскравих образів і нескінченного всеохопного щастя!

Більше малюнків Теклі можна побачити ось тут.

Діалог вела Слава Світова

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments